Артыкулы: Скарга Пётр

Скарга Пётр (альтэрнатыўнае прозвішча: Павенскі; 2.2.1536, каля Груеца ў Мазовіі—27.9.1612) — дзеяч каталіцкай царквы.

З шляхецкага роду герба «Прус». Бацька: Міхал Скарга (?—1544). Маці: Ганна з Свёнткаў (?—1548).

У 1552—1555 вучыўся ў Кракаўскай акадэміі. У 1555—1557 кіраваў парафіяльнай школай пры касцёле св. Яна ў Варшаве. У 1557—1562 выхавацель сыноў Андрэя Тэнчынскага, кашталяна кракаўскага. З 1564 ксёндз, канонік катэдральнага капітула ў Львове, з 1565 канцлер капітула. З 1566 пры двары Яна Крыштафа Тарноўскага ў Гарлічыне. У 1568 выехаў у Рым, дзе ў 1569 уступіў у ордэн езуітаў, вывучаў тэалогію. У 1571 вярнуўся ў Польшчу. Быў прапаведнікам і выкладчыкам у Пултуску (1571—1572), Вільні (1573—1574), намеснікам рэктара Віленскага калегіума (1574—1579), першым рэктарам Віленскай акадэміі (1579—1584). Па даручэнні Стафана Баторыя арганізоўваў езуіцкія калегіумы ў Полацку, Рызе, Дорпаце. Суперыёр дома св. Барбары ў Кракаве (1584—1588). У 1588—1612 прыдворны прапаведнік Жыгімонта ІІІ, меў значны ўплыў на манарха і яго сям'ю. У канцы жыцця жыў пры касцёле св. Пятра і Паўла ў Кракаве. Заклаў некалькі дабрачынных устаноў.

Быў адным з рашучых барацьбітоў з пашырэннем Рэфармацыі ў Рэчы Паспалітай. Выступаў за ўзнаўленне уніі праваслаўя з каталіцтвам. Ужо пры жыцці лічыўся святым, але не кананізаваны.

Прапагандзе царкоўнай уніі быў прысвечаны твор Скаргі «Пра адзінства Божай царквы пад адным пастырам і пра грэчаскае ад гэтага адзінства адступніцтва. З перасцярогай і напамінам рускім народам, пры грэках стоячым. Рэч кароткая, на тры часткі падзеленая» (Вільня, 1577, 2-е выд. Кракаў, 1590). Кніга была прысвечана кн. Канстанціну Астрожскаму, якога Скарга намерваўся абараціць у каталіцтва. Першае выданне кнігі было збольшага выкуплена і спалена «багатай руссю» (сведчанне самога Скаргі). Друкаванага адказу на кнігу з боку Астрожскага не наступіла.

Справе Берасцейскай уніі 1596 прысвечана брашура Скаргі «Берасцейскі сінод» (Кракаў, 1597) з апісаннем ходу сабора і далучэнем акта уніі. Брашура была перакладзена на беларускую мову Іпаціем Пацеем (Вільня, 1597). У адказ праціўнікамі уніі былі выдадзены друкам: «Ekthesis, abo krótkie zebranie spraw, które się działy na partykularnym ... synodzie w Brześciu Litewskim» (Кракаў, 1597, без указання аўтара) і «Apokrisis» (Вільня, 1597, на польскай і беларускай мовах, пад псеўданімам Хрыстафор Філалет, які належаў Марціну Бранеўскаму).

Твор Скаргі «На „Трэны” i „Ламант” Феафіла Артолага да русі грэчаскага багаслужэння перасцярога» (Кракаў, 1610) быў напісаны ў адказ на кнігу «Трэнас» Мялеція Сматрыцкага (Вільня, 1610).

Творы:

Areopagus, to jest wykład słów ś. Pawła Apostoła. Kraków, 1609.

Artes duodecim sacramentariorum. Wilno, 1582.

Bractwo miłosierdzia. Kraków, 1588.

Czytania Bractwa Miłosierdzia. Kraków, 1588.

Discurs na confoederaciją. Kraków, 1607.

Dziękowanie kościelne za zwycięstwo multańskie. Kraków, 1600.

Campion E. Dziesięć wywodów. Wilno, 1584. (пераклад П.Скаргі).

Gratiae Deo actae ab ecclesia pro victoria ex Michaele Multano parta. Kraków, 1601.

Kazania na niedziele i święta całego roku. Kraków, 1595. (палітычны трактат у форме казанняў).

Kazania o siedmi sakramentach. Kraków, 1600.

Kazania przygodne. Kraków, 1610.

Na artykuł o jezuitach zjazdu sędomierskiego... odpowiedź. Kraków, 1606.

Na moskiewskie zwycięstwo kazanie. Kraków, 1611.

Na „Threny” i „Lament” Theophila Orthologa do Rusi gręckiego nabożeństwa przestroga. Kraków, 1610.

Coster F. O czterech końcach ostatnich żywota ludzkiego. Kraków, 1606. (пераклад П.Скаргі).

O jedności Kościoła Bożego pod iednym pasterzem y o greckim od tey jedności odstąpieniu. Z przestrogą y upominanim do narodów ruskich przy Grekach stoiących.Rzecz krótka na trzy części rozdzielona. Wilno, 1577. (2-е выданне: O rządzie y jedności Kościoła Bożego pod jednym pasterzem y o greckim y ruskim od tey jedności odstąpieniu. Kraków, 1590).

Pokłon Panu Bogu zastępów za zwycięstwo inflandskie nad Carolulem xiążęćiem Sudermańskim, dane od Pana Boga w dzień S. Stanisława, 27 dnia septembra, roku Pań. 1605 nad Rigą u Kircholmu... Kraków, 1605.

Pro sacratissima Eucharistia contra haeresim Zvinglianam, ad Andream Volanum... Wilno, 1576.

Próba zakonu Societatis Iesu. Kraków, 1607.

Proces na konfoederacja. Kraków, 1596.

Baroniusz C. Roczne dzieje kościelne. Kraków, 1603. (пераклад П.Скаргі).

Siedm filarów, na których stoi katolicka nauka o Przenaświętszym Sakramencie Ołtarza... Wilno, 1582.

Synod brzeski. Kraków, 1597.

Upominanie do ewanyelików... Kraków, 1592.

Wsiadane na woynę kazanie... Kraków, 1602.

Wtóre zawstydzenie arianów, przeciw V.P. Jaroszowi Moskorzowskiemu z Moskorzowa... Kraków, 1608.

Wzywanie do jednej zbawienney wiary... Wilno, 1611.

Wzywanie do pokuty obywatelów Korony Polskieyy W. Księstwa Litewskiego. Kraków, 1610.

Zawstydzenie arianów... Kraków, 1604.

Żołnierskie nabożeństwo... Kraków, 1606.

Żywoty świętych. Wilno, 1579. (пры жыцці аўтара выйшла 8 выданняў, рабіліся рукапісныя пераклады на беларускую, украінскую і царкоўнаславянскую мовы).

Творы (выданні):

Kazania przygodne i pisma różne. T. 1—5. Połock, 1808—1809.

Kazania sejmowe i różnej materyi mowy. Poszyty 1—10. Kraków, 1831—1841.

O iedności Kościoła Bożego pod iednym pasterzem // Русская историческая библиотека, издаваемая Археографическою Коммиссиею. Том седьмой. Памятники полемической литературы в Западной Руси. Книга вторая. СПб., 1882. Стб. 223—580.

Synod brzeski // Русская историческая библиотека, издаваемая Археографическою Коммиссиею. Том седьмой. Памятники полемической литературы в Западной Руси. Книга вторая. СПб., 1882. Стб. 939—1002.

Listy i inne pisma z lat 1566—1610 / Z autografów wyd. J. Sygański. Kraków, 1912.

Pisma wszystkie. T. 1—5. Warszawa, 1923—1930.

Dzieła polskie. Cz. 2. Kraków, 1938.

Żywoty świętych polskich. Kraków, 1988.

Żywoty świętych Starego i Nowego Zakonu na każdy dzień przez cały rok. Kraków, 1994.

Kazania sejmowe / Oprac. Janusz Tazbir. Wyd. 7. Wrocław, 2008.

Творы (выданні перакладаў):

Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко. Том ІІІ. Апокріфи новозавітні. Б. Апокріфічні дїяня апостолів. У Львові: Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1902. LXVIII, 360 с.

Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко. Том V. Лєгенди про святих. Часть перша. У Львові: Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1910. 297 с.

Падрабязнасці:

Стельмашенко М.А. Политическая деятельность Петра Скарги. (Историческое исследование). Киев: Типография Императорского Университета, 1902. 207 с.

Wojciechowski Konstanty. Piotr Skarga.We Lwowie, 1912. 134 s.

Korolko Mirosław.O prozie Kazań sejmowych Piotra Skargi. Warszawa: Pax, 1971. 223 s.

Tazbir Janusz. Piotr Skarga, szermierz kontrreformacji. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1978. 343 s.

Ciechanowicz Jan. Piotr Skarga, pierwszy rektor akademii wileńskiej // Trzynastu sprawiedliwych. Wilno: Pol. wydaw. w Wilnie, 1993. S. 37—54.

Obirek Stanisław. Wizja kościoła i państwa w kazaniach ks. Piotra Skargi SJ. Kraków: WAM, 1994. 223 s.

Rutkowski Henryk. Szlachectwo Piotra Skargi // Odrodzenie i Reformacja w Polsce. XLII. Warszawa, 1998. S. 133—138.

Чиварди A. Влияние Żywotów Świętych на Четьи-Минеи: краткий обзор вопроса в научной литературе (1849—1994 гг.) // Герменевтика древнерусской литературы. Выпуск 11. М.: ЯСК; Прогресс-традиция, 2004. С. 380—392.

Komorowska Magdalena. Prolegomena do edycji dzieł Piotra Skargi. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2012. 257 s.

Ks. Piotr Skarga SJ (1536—1612). Życie i dziedzictwo. Rok jubileuszewy / Redakcja Roman Darowski SJ i Stanisław Ziemiański SJ. Kraków: Wydawnictwo WAM – Wydawnictwo Ignatianum, 2012. 436 s.

Grzebień Ludwik SJ. Chronologia pobytu i działności Piotra Skargi w Wilnie (1573—1584) // Senoji Lietuvos Literatūra. Kn. 35/36. Vilnius, 2013.S. 15—41.

Okoń Jan. Pokłosie Skargowskie: „książki polskie” o św. Kazimierzu Jagiellończyku... (na tropach druku i egzemplarza) // Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Folia 146. Studia ad Bibliothecarum Scientiam Pertinentia XI (2013). S. 44—60.

Капица Ф.С. Рецепция «Житий святых» Петра Скарги в старопечатном Прологе // Древняя Русь: Пространство книжного слова. Историко-филологические исследования. М.: Языки славянской культуры, 2015. С. 370—380.

Сапожникова Г.Н. Кириллические переводы «Житий святых» Петра Скарги: археографический обзор рукописных источников и публикаций текстов // Slavistica Vilnensis. 63. Vilnius, 2018. С. 365—376.

Сапожникова Галина. Слитные чтения и родственные им текстовые явления в руськомовных переводах Żywotów Świętych Петра Скарги (на примере житий свв. Пелагии Тарсийской, Афанасия Великого, Прокопия Кесарийского) // Latopisy Akademii Supraskiej. 14. Białystok; Kraków, 2023. С. 363—378.

Сапожникова Галина Николаевна. Лексическая вариативность в руськомовных переводах Żywotów Świętych Петра Скарги: уникальные лексемы жития свт. Афанасия Великого // Latopisy Akademii Supraskiej. 15. Białystok; Kraków, 2024. С. 221—235.

Paluszak-Bronka Anna. O sakramencie Eucharystii w Punktach kazań Konstantego Szyrwida na tle mów Piotra Skargi // Slavistica Vilnensis. 63. Vilnius, 2018. S. 215—229.

© Валерый Пазднякоў, 2025